(Usein` groulin`): Закинути камінь на сіре сонце, Зашити струнами порізані вени, Поглянути вниз у безодню з віконця – Уста заллються сміхом гієни. Побачити бога у своїх долонях, Закохатися в небо під черевиками, Холодне дуло відчути на скронях – Електродроти обізвуться криками. (Clean): Морфійні сни перестали бути моїми. Морфійні сни стали реальністю (Usein` groulin`): Вогонь до вогню, попіл до попелу, Я проросту в тобі знову вві сні. Ти візьмеш пензля і намалюєш Серце знедолене на полотні. Художнику, бачиш, воно знову плаче, Стікаючи кровью, тмяніє й гниє. Художнику, знаєш, цей дивний малюнок, То серце можливо твоє і моє. Читаєш Фауста, натхненний, знову, І знов Мефістофель гортає сторінки. А ти посміхнешся і скажеш промову Про те, як буває солодко й гірко. (Clean): І так ти пишеш цю дивну історію, Здобуваючи в тому якоїсь втіхи. Шукаєш ангела в дозах морфію, А він і приносить тобі ці „ліки”...
|