Каталог статей

Порожній світ за моїми повіками
Блокує чуттєвість до звуків і шуму.
Я закидаюсь байдужості ліками,
Ховаючи тіло від гнійного суму.

Уява ховає мій світ в хрестоматії,
Плекаючи долю, як своє дитя.
Вона проростає, мов зерня апатії,
Що посадило у мене життя.

Це все в твоїй голові хтось скаже.
І я приймаю таку аксіому.
Мій світ належить тільки мені.
Мій світ не належить більше нікому.

Я лиш вигадав тебе.
Я бачу тебе знову перед собою.
Я бачу твої стомлені руки.
Ти хоче щоб я залишився вільним.
Я знов спричиняю всі твої муки.

Але ж мій світ не такий як твій.
Мій світ постійно залежний від мене.
Реальність складена лиш з моїх мрій.
І я вигадав тебе, навіть тебе.
Це все в твоїй голові хтось скаже.
І я приймаю таку аксіому.
Мій світ належить тільки мені.
Мій світ не належить більше нікому.

Я лиш вигадав тебе.